А сьодні якесь релігійне свято чи це на честь падіння берлінської стіни в церкві навпроти хати дзвони цілий ранок дзвонять?

Привіт! Щось я давно сюди не забігала. Просто тепер я трохи підросла, навчилась повзати, котитись, ставати на ноги, падати на попу, лізти на стіни і взагалі добиратись до потрібної мені речі тільки мені відомими способами. Тому часу на сидіння біля компа не вистачає (та і вредна мама чомусь до компа не пускає...).Так от, тепер я досліджую все навколо.

Ну що ж, для початку подивіться на мене маленьку. Це я ще місяць тому тусувалась з мамою, татом і сусідською сімейкою.




А тут я вже підросла. Погляньте тільки в ці розумні очі! Як два океани, чесне слово!






Минуло зовсім небагато часу - і я вже стою на власних нижніх лапках!




А ще я поміряла мамину шапочку - мені вона ду-у-у-уже пасує.




Словом, у мене все добре. А коли мама-тато випустять мене з клітки - напишу ще щось. Па-па!




П.С. Ой, мало не забула: у мене вже є аж ДВА ЗУБИ! І я гризу все підряд. Мамине плече - найсмачніше, хоча і таткове теж так нічого, ніяки яблучка-бублики з ним не зрівняються. А на крайняк згодиться й пульт.




П.П.С. Тато робить вигляд, що спить. Але ви не вірте, він притворяється! Тільки тс-с-с, не кажіть, що я його розкусила.

Почну відразу з ліричного відступу. Поки в мене не було мікромалявки, про здоров'я, м'яко кажучи, я турбувалась не надто. Тепер, оскільки від нас із Саньою і наших рішень залежить життя (і його якість) найдорожчої для нас людинки, мусимо ду-у-уже зважено підходити до всіх питань, пов"язаних з її і зі своїм здоров'ям.
Словом, коли ми вирішили робити дитині щеплення, з усіх боків посипались поради-відради: не треба, не робіть, бла-бла-бла. Але ми так вирішили. Тому я почала шукати, як готуватись до щеплень, що варто робити і чого робити не варто. Так натрапила на блог лікаря Комаровського. Мені імпонує цей лікар, я розумію його поради, тому що людина не просто каже: робіть так і не інакше, а ПОЯСНЮЄ, ЧОМУ варто робити саме так. І пише він теж прикольно: легко, грамотно, зрозуміло, професійно.
Раджу всім почитати про те, що таке грип і з чим його їдять, як від нього вберегтись і чого робити не потрібно. А також про особливості національного панікування. :) Ви не пожалієте. http://www.komarovskiy.net/blog/svinoy-gripp.html

Гуляли ми вчора на весіллі. А на подарунок, крім усього іншого, я зробила отаку гламурну пляшку. Нареченим сподобалось )





п.с. Єслі шо, звертайтесь, в мене ще майже банка білої фарби лишилась.

Є в Кривій липі таке щастя. Не знаю, як інше, а "Микулинецьке" там прикольне. І бастурма смачна. І за рекламу вони мені не платили)

Вчора я подарувала своїй мікромалявці пульт до тєліка. Наша Вікторія Олександрівна просто страшно любить діставати пульт звідки тільки можна й сунути в рот. Тому щоб не травмувати ніжну душу відбираннями цього чуда техніки, мама проспиртувала запасний новий пульт і дозволила дитині гризти його своїм беззубим ротом скільки та сама ніжна душа забажає. І що ви думаєте? Так-так, якщо не забороняють, значить не-ці-ка-во... От так. Тепер час від часу мушу відбирати, щоб мацьопа не втратила інтерес до забавки :)
П.С. А сьодня моя мікробинка саменька сіла з горизонтального положення! Щоб дотягнутись до карусельки над ліжком і попробувати на смак всі її запчастини...

Всім привіт! Це знову я, Вікуся. Але тепер мені аж СІМ місяців, уявляєте?! Я вже зовсім-зовсім велика.

Я вже вмію сидіти! Особливо мені подобається їхати у своїй джипоколясці й роздивлятися все на світі.





А після прогулянки ми з татоком можемо й заснути



Я така доросла, що вже навіть встигла побувати в ресторані "На озері".




Ми трошки святкували татковий день ангела :)



А ще в мене є одна прикольна штука, в якій можна ходити!!!




Й діставати ранше недіставабельні речі :)




Скоро я ще більше виросту, тому що їм багато каші



І коли виросту, то носитиму мамині речі. Бо наразі тільки мама тирить мою шапочку!..



І взагалі, життя прекрасне!!! Так мені мама казала. Мабуть, вона мене любить...

І хто скаже, що ми не схожі? :)

Усім привіт. Це я, Вікуся. Мама вчора вже познайомила мене з вами, а сьодні я на правах майже іменинниці вирішила розказати про себе трошки більше.



З'явилась я на світ уже півроку тому. Як зараз пам'ятаю, був ясний перший весняний ранок. Мамі прогнозували, що я народжусь трошки пізніше, але я прослухала прогнози погоди, зрозуміла, що потім знову буде холодно, й вирішила з користю використати цей єдиний сонячний день у тижні. До того ж, то була неділя, татко був вихідний, не мусив бігти до нас з мамою з роботи.
До речі, я хотіла образитись на маму й татка за те, що вони не запросили мене на весілля. Але підслухала, як мама казала, що тут я вже є, просто наразі сиджу в животику (не можу зрозуміти, як я там помістилась, але то таке, підросту, спитаю).



Виявилося, що в цьому світі ду-у-у-уже багато цікавого. У перші дні, правда, мене тримали в хаті, бо на вулиці було холодно. Цілими днями, уявляєте?! Але минав час, я підростала, настала гарна тепла весна - і ми почали виходити в люди! :) А коли прийшло літо, то навіть час від часу загулювали далеко-далеко, аж у Стрийський парк!




Там я познайомилась із маминою однокурсницею




Побачила лебедів з їхніми дітками




А крім Стрийського парку, ми щодня гуляємо на Левандівці.



І навіть були у Винниках на озері!



Ми з татом п'ємо пиво й їмо сир-р-р-р.



Мама теж носить мене в кишеньці



Вони з татом купають мене у ванночці



Вчать стояти на власних ніжках






А ще я люблю бавитись із м'ячиками







Ой! Мушу прощатися.Мама хоче вести мене в поліклініку до тьоті лікарки, важити, міряти й показувати їй, що нового й цікавого я навчилась! Па-па, до нових зустрічей!

А нам завтра вже ПІВРОЧКУ!

Вау! Інтернет! ЖЖ! Редакція! Нові сплєтні! Як я давно тут не була... :) З новин: я ще не вродила, але та подія невпинно наближається. Вже скоро)

І на цій життєрадісній ноті дозвольте покинути славний колектив ЛГ, в якій минуло майже 5 років життя-буття, уявляєте?!
П.С. А косинка розкладається сьодня, як бєшена)

А ви знаєте, два робочі дні на тиждень розслабляють... Причому останній з них закінчиться через пару годинок :)

УРРРРААА! Перше "золото" в Пекіні! Дівчата МОЛОЧИНКИ!

Знайшла в офісі 5 грн. Всіх перепитала, власник не зізнався. Доведеться забрати :)
П.С.І не просіть, не віддам